Жити з дитиною - справа не легка!

10. Записка. Вміння спілкуватися записками.

Ситуація: на вашому письмовому столі сліди фарби.

Звичайна реакція: «Це що таке? Про що ти думаєш? І за що мені така дитина ?! В покарання залишишся без ... »

Іноді, вистачає добитися від дитини, щоб вона прибрала за собою, але частіше, не бажаючи загострювати ситуацію, робите це самі. Що в результаті?

Вона перечікує бурю! Думає: «Мама сердиться». Але їй не приходить в голову: «Я повинен уважніше стежити за тим, куди кладу руки!»

Ще більш ризикована реакція - покарання. У дитини залишиться відчуття, що вона вже розплатилася. Звільнена від почуття провини, вона навряд чи стане більш уважною у майбутньому.

Багато нагадувань теж не діють. Маленьких -крики пугають, а старші - просто затикають вуха. Ні ті ні інші не сприймають того, що їм кажуть, - настільки форма змінює зміст.

Ваша мета: допомогти дитині усвідомити свою відповідальність.

Розклеюйте записки з нагадуваннями!

-на її ліжко,

- на комп'ютер,

-на холодильник ...

Цей прийом ефективний у дуже багатьох випадках, тому, що дитина подумає: «Батьки старалися та написали це, значить - це важливо». Адже дитина не навмисне забруднила ваш письмовий стіл. Просто поклала руки, замислившись про щось…, відвернулася. А записочка нагадає, що треба робити після того як помалював ... Прочитавши її, вона, дуже ймовірно, кинеться відмивати фарбу. А якщо ні? Якщо ви вже привчили її, що робите це замість неї? Тоді допоможе інша записочка: «Той, хто залишив сліди фарби, знайде губку на раковині».

Ваша нова реакція: щоб залучити її увагу - Пишіть!

Розклеюйте по дому свої прохання, побажання, списки того, що необхідно зробити, ніжні слова... Коротенька записочка на двері принесе жаданий ефект: «Я в шоці! Мій стіл забруднений фарбою! » І підпис: « Розсерджена мама ».

P.S. не повторювати, ваші повідомлення повинні бути різноманітними, побільше гумору!

І не варто забувати: наші діти не бажають нам зла.